У травні результативне полювання на судака ще триває. Особливо перспективна перша половина місяця. За великим рахунком у судака з уподобаннями та місцями його перебування майже нічого не змінилося, якщо порівнювати з апрелем. У травні особливо слід приділяти увагу ділянкам з камінням та корчами на дні, а також місцям, де закінчується бетонна основа дамб. З потеплінням води судак зараз регулярно виходить сюди. Природно, не перестають бути актуальними і всілякі брівки, так само різного роду перепади глибин, до яких вдається дістати приманкою з берега. Особливо судака приваблює черепашка.
В цілому, тактика лову травневого судака може виглядати як активний пошук його скупчення з подальшим більш детальним вивченням пристрастей і бажань у конкретному місці і в даний час. Помічено, що саме в травні, відверто не вгадавши з приманкою, можна залишитися практично без дзьобів, незважаючи на те, що судак стоять на точці і більш успішного сусіда порадує клюванням. Якщо ви на знайомій для вас воді, то перспективи значно серйозніші. Дуже поширена і абсолютно нормальна практика їздити за судаком туди, де ми вже добре ловили. Як відомо, судак – той хижак, який особливо прив'язаний до рельєфу дна і навіть якщо деякі проміжки дня інтенсивно переміщується, все одно успішна рибалка можлива практично лише там, де дно має якусь аномалію. У зв'язку з цим першими ділянками, які слід перевіряти спочатку, є брівки, коси, плями черепашки та інші нерівності дна.
Якщо потенційно уловистих місць достатньо, логічно спробувати обловити їх усі (хай і швидко). По-перше, на багатьох аномаліях великої кількості голодного судака може і не виявитися, а ось зловити одного чи двох «чергових» досить реально. По-друге, перспективні місця, до яких вдається дістати з берега (у травні на більшості водойм ще заборонено з човна рибалити), напевно відомі й іншим рибалкам, тож хтось банально може нас випередити, знявши «вершки». По-третє, абсолютно нелогічно ловити на першому ж ліпшому місці, не дослідивши інших перспективних. І якщо уловисті місця залишаються здебільшого такими надовго, то приманки та проводки, якими вдавалося звабити хижака раніше, запросто можуть наступного разу змінитися, так що сліпо копіювати снасті та приманки не варто. І все ж таки можна виділити певний арсенал тих силіконок (це мої однозначні фаворити), які варто закинути у воду, аби перевірити реакцію ікластого. Особливо мої улюбленці це Bait Breath ET Shad, Bugsy, Curly Grub, Intech Long Heel, Slim Shad, Turborib, Noike Ninja.
Що робити на малознайомій водоймі? Хай і не краща ситуація, але зовсім не безнадійна, коли вирушаєш за судаком у травні. Часто незнайомі водойми ми відвідуємо завдяки пораді друзів або дізнаємося про них з інших джерел, яким, як мінімум, довіряємо. Отже, в більшості своїй маємо можливість дізнатися і трохи більш докладну інформацію про місця лову та звички тутешнього ікластого. Цим однозначно варто скористатися, як би наша рибальська гординя не протестувала.
Коли ж рибалка планується абсолютно з чистого листа (і таке буває), можна діяти інакше. Перш ніж ловити, я спостерігаю. Якщо на незнайомій поки для нас водоймі справді неплохо ловитися судак, швидше за все, навіть у будній день ми не опинимося там одні. Оскільки травневий судак нерідко проявляє активність ще до світанку, навіть рано приїхавши на водойму, когось із колег можна застати. Перша порада: на незнайоме місце не прагнути приїхати затемна. Інша порада: як би ви не цінували рибальство в самоті і не уникали спілкування з іншими рибалками, знайдіть у собі сил поговорити з місцевими хвилинку-другу – найчастіше коротка бесіда принесе стільки інформації, скільки можливо, один ви не отримаєте і за кілька рибалок. Третя порада: першочерговою на незнайомій водоймі є інформація про місце ловлі судака та період його активного клювання, все інше менш важливо. Безумовно, відомості, отримані від місцевих рибалок, нас ніяк не обмежують і ні до чого не зобов'язують, оскільки апріорі є дуже суб'єктивними, адже кожен рибалка сприймає рибалку через призму власного вміння і досвіду.
Відомо, що знання особливостей рельєфу дна – неймовірно важлива річ для успішної судакової риболовлі, але найчастіше без лодки та ехолота зрозуміти рельєф майже нереально. Але якщо придивитися, то практично на будь-якій судаковій водоймі є місця, перспективність яких не викликає сумніву. При цьому частина їх видно візуально. Такі місця і називають «класичними». Гарантій від бесклів'я, звичайно, все одно ніхто не дасть, але за інших рівних саме з класичних місць і варто починати рибальство. Серед класичних місць я віддав би перевагу таким: - місця, де біля берега або навіть прямо на суші лежить черепашка, при цьому в околицях дно мулисте і малоперспективне; – коси та мілководдя, які беруть початок ще на суші і, швидше за все, є продовженням під водою; – кам'янисті насипи на березі та інші місця, де видно великі валуни на дні; – краї бетонних плит та донного ґрунту; – гілки або корчі, що торчать з води в межах берегового закидання; – прилеглі до греблі ділянки, якщо в інших місцях дуже мілко або немає аномалій.
З якою приманку почати? Навряд чи можна наперед спрогнозувати, яка приманка буде краще працювати на завтрашній риболовлі і взагалі з чого варто починати лов. Звичайно, якщо регулярно рибалити в одних і тих же місцях, то статистика помітно звузити коло пошуку, але все одно точну відповідь не дасть. У багатьох рибалок давно склалися свої переваги. Саме з них і найдоцільніше розпочинати лов у ситуаціях, коли інформація про місцеві приманки-фаворити відсутня. Зазвичай джиг поза конкуренцією. Основні вимоги до приманки-«розвідника», тобто до тієї, з якою краще починати рибальство в незнайомому місці, на мій погляд, наступні: – форма повинна бути якомога ближче до традиційної без якихось оригінальних і неперевірених рішень; зазвичай найнадійніші віброхвості та твістери; - розмір приманки одночасно повинен дозволяти далеко закидати її, але водночас цей монтаж не повинен виглядати дрібним в очах судака; … Закінчення незабаром…