Березень – той період, коли окунь зі щукою зовсім не проти успішно полювати за молоддю риб, але головні їхні думки, звісно, зосереджені на майбутньому нересті. А от судак цим не особливо обтяжений, він нереститься пізніше і поки що активний. Нерідко відразу після сходу льоду рівень води помітно підвищується, а її прозорість явно бажає кращого. Береги нині досить топкі, а тому чоботи (можливо, забродні) напевно знадобляться. Однією з найбільш очевидних і безпрограшних здебільшого тактик лову є орієнтація на затоки і будь-які інші ділянки з уповільненим або взагалі відсутнім течією, а також місця зі змінним рельєфом дна. Неглибока вода заток явно тепліша за інші ділянки і ще багата молоддю риб, а значить, безперечно, приваблює хижака. Останньому на тихій воді немає потреби витрачати дорогоцінні сили для боротьби з плином і можна досить спокійно приготуватися до нересту. Як то кажуть, і комфортно, і ситно. Сказане, перш за все, відноситься до річок, хоча досить часто вже в березні можна успішно пополювати за кликастим і на стоячих водоймах. Наприклад, на ставках-охолоджувачах або на ділянках водосховищ, що швиденько звільнилися від льоду. В принципі, подальша розповідь є актуальною для різнотипних місць.
Що ж, буквально відразу після сходження льоду судак починає виявляти інтерес до наших приманок. У іклого ще не відразу нерест і його поведінка в березні не настільки залежить від майбутнього ікромета. Тут проблема в іншому. Часто на річках, де льоду, напевно, вже немає, популяція судака нечисленна, а ось на закритих водоймах залишається ще крижаний покрив. Річкового судака у березні, як на мене, варто шукати в районі русла чи глибинного коряжника. І якщо взимку можна було розраховувати на впіймання ікластого в тих же місцях, де ми ловили окуня і щуку, то на початку весни доводиться вибирати – чи йти до заток та інших тиховодних ділянок за щукою та окунем, чи шукати щастя по судаку на глибині. Втім, іноді судак зустрічається і на дрібніших місцях, але там має бути коряжник.
Одним з найзручніших і відвідуваних спінінгістами місць (не тільки провесною) є дамби великих ставків і водосховищ. Особливо перспективними є так звані «переливи», розташовані на ставках-охолоджувачах теплових станцій. Тут є не тільки тепла не по сезону вода, а й течія, яку на закритих водоймах часом виводити з напівдріми навіть найбайдужніших до їди риб. Втім, добре половити судака цілком реально і без турбін, що працюють на повну потужність. Головне – вдумливо підійти до риболовлі. Полювання в першій половині весни за судаком з бетонних плит багато в чому різнопланове і навіть специфічне, хоча на перший погляд, може здатися простим і однотипним. Якщо глибина на урізі плит не перевищує чотирьох метрів, оптимальними вважаються джиги 4-8 гр. Більш ефективні, звичайно, шарнірні монтажі, що дають помітно більше свободи приманці і дозволяють силікону займати близьке до вертикального положення при джизі, що вже впала на дно.
Проведення при лові біля краю плит і на них самих багато в чому може бути універсальним, незважаючи на те, що приманки використовуються різні. Оскільки стукіт джиги про тверду поверхню дуже судаком поважаємо, то це і слід ставити на чільне місце. Чергування серії підкидів приманки (3-4 рази) з наступною паузою протягом кількох секунд – надійна та ефективна анімація. Серед приманок варто відзначити, перш за все, силіконових складів (Fish Tail, Fish Tail Shad) і раків (Rush Craw, Virtual Craw, Mosya), які при лові біля гребель часто перевершують традиційних твістерів і віброхвостів. Причина, можливо, якраз у тому, що на вертикальній складовій проводці злаки та раки розкривають себе повною мірою, тоді як твістерам та віброхвостам потрібна горизонтальна траєкторія. З оптимальним розміром силікону так само все може бути однозначним, це 2,5-3,5 дюйма. Якщо рибалка передбачає використання джиг до 8 гр (а найчастіше і того менше), занадто потужний спінінг зовсім недоречний. Вудки з тестом до 12 або 15 гр більш ніж достатньо. Краще взяти вудлище довше (від 2,3 метра), які при лові на близькій дистанції допоможуть уникнути помітної кількості зачепів, а також забезпечать потрібну нині вертикальну складову проводки. Якщо взяти шнур близько 4-5 кг на розрив (наприклад Intech Furious, All Range) і флюорокарбоновий повідець 0,22-0,25 мм (давно використовую Intech Shock Leader), можна впевнено почуватися практично в будь-якій ситуації.
Зазвичай пошук судака, та й взагалі тактика риболовлі полягають у методичному облові придамбових ділянок. Місцевість можна сприймати як цілком однакову, але якщо придивитися, майже завжди вдається виявити якусь аномалію під водою або щось незвичайне на самій греблі. З візуальних орієнтирів, які часом здатні перетворити рибалку з безкльової на запам'ятовувану на все життя, можу назвати повороти дамб, виступи бетону, місця, де плити помітно зруйнувалися. Цілком можливо, такі отвори в бетоні є і під водою, а це судак рідко пропускає.
Судачьих ставків-охолоджувачів, та й просто водойм, де з першим весняним потеплінням можна спіймати судака з греблі, не так і багато. На щастя, успішна судакова рибалка цілком можлива і там, де бетонної основи немає. Помічено, що на таких водоймах ікластий цілий рік дотримується приблизно одних і тих самих місць. Нерідко на судаковій рибалці в березні (і не тільки) ключову роль відіграє дальність закидання, адже дуже часто локальний приямок, коряжка або брівка, які хижака, як на зло, розташовуються на пристойному віддаленні від берега. Як визначити ці локальні аномалії? Поки не придумано нічого більш надійного і простого, ніж напередодні риболовлі розпитати знайомих про найбільш уловисті ділянки і точки обраної водойми. Заодно варто поцікавитися, чи немає льоду і чи зараз активний ікластий. Можна бути тричі судачатником і мати найкласніші снасті, але якщо ловити не там, де знаходиться риба, результат виявиться відповідним. Часто уловисті місця доводиться шукати самостійно. Варто звернути увагу на наступні характерні ділянки: 1. Локальний підйом дна хоча б на півметра, в порівнянні з рештою рельєфу.
2. Гілка, пень або розлогий затоплений корч серед чистого дна. 3. Великий коряжник на глибині, не меншій, ніж фонова глибина водойми. 4. Пляма черепашки посеред мулистого та будь-якого іншого грунту. 5. Водоскид та йому подібні конструкції, де забезпечується рух води. Звичайно, кожна конкретна точка вимагає свого підходу, проте стосовно розміру судацьких приманок можна сказати наступне: чим менше водоймище, тим дрібніша приманка. Здебільшого дрібний та середній силікон дають найбільш надійний результат. Такі приманки далі летять, що для берегової риболовлі не остання справа. Поки скупчення судака не знайдено, краще дотримуватися класичних міркувань – використовувати твістери та віброхвости. Коли ж місце знайдено і судак себе виявив, але виникає відчуття, що хижак виборює, можуть виручити їстівні раки чи злаки. Раки не такі стабільні приманки, як би нам того хотілося, проте іноді вони, що називається, «вистрілюють». А ось злаки надійніші, хоча так само панацеєю від безкльвів не є.
Нехай судакова риболовля принесе і позитив, і результат!