Весна повністю вступила у свої права, а рибалки вже забули про крижаний покрив і засніжені береги. І здається все сприяє успішній риболовлі на хижака, але результати частенько не виправдовують надії. І виною тому не тільки недавній (а то й поточний) нерест, а щось інше. Наприклад, мутна вода, яка нерідко у квітні досягає свого максимального значення і заважає всім, хто збирається рибалити. Ці та інші нюанси квітневого спінінгування я і предлагаю розглянути в даному матеріалі.
Багато спінінгістів вважають, що у каламутній воді головне завдання – забезпечити максимальну помітність приманки. Це важливо, але ще далеко не все. Так само необхідно зрозуміти, в яких місцях сконцентрувалася готова до їди риба, яка проводка і темп ловлі забезпечуватиме найкращий результат. Безумовно, на кожній конкретній риболовлі доведеться стикатися з чимось новим, але в цілому, варіанти перемоги над хижаком у даному випадку вже знайдені. Що цікаво, багато актуально одночасно як для щуки з окунем, так і для судака.

Вибір місця

Якими б надефективними снасті не були, рибу можна зловити тільки там, де вона є. У більшості рибалок за роки практики сформувався свій певний набір місць, де шанси на клювання максимальні. Однак в умовах каламутної води це часто зовсім непридатне. Просто до поганої видимості зазвичай додається ще й високий рівень води, та й нерест вносити свої корективи. Відзначу місця, де у каламутній воді особливо високі шанси на клювання.
1. Яскраво виражена межа між потоками каламутної води та дещо просвітлілими ділянками без течії. Бути може, це взагалі одне з найперспективніших для лову місць, адже тут не тільки накопичується корм, а значить і дрібна риба «крутиться», але й комфортно перебувати самому хижакові. Крім того, останньому дуже зручно врізатися у зграї малька, раптово з'являючись зі боку муті. 2. Великі неглибокі місця з чистішою, ніж де-небудь водою, розташовані неподалік від ями або іншого поглиблення. Часто хижак (особливо щука з окунем) у цей час не стояти на глибині, проте можливість переміститися туди у разі опасности для них дуже важлива. 3. Ділянки очерету, біля краю яких глибина становить хоча б півметра. Як показує досвід, практично в будь-якій ситуації і навіть за найслабшої видимості в очереті хтось та живе. Зазвичай це окунь і щука, але якщо глибина досить пристойна (два і більше метрів), може просто стоять і судак. 4. Район впадіння струмків, мікрорічок, каналів та будь-яких інших джерел талої води, що потрапляють у водойму. Винятком стануть хіба що ті струмки, які несуть з полів чи якихось підприємств не лише грязну, але ще й зі шкідливими викидами воду. Риба це відчуває краще за будь-кого і таких місць уникає. 5. Більшість перешкод природного (повалене дерево, поворот русла) або штучного (елементи гідроспоруд) походження утворюють локальні тиховоддя поруч із течією. Тут не тільки концентрується корм, а й риби перебувати дуже комфортно.
6. Неглибокі місця зі слабкою течією або зовсім без неї, де є на дні залишки торішніх водорослей або з'являються нові. При цьому тут максимальний доступ до сонячних лучів протягом усього дня. 7. Краї ям, у тому числі і руслові брівки, а також місця зі змінним рельєфом, які регулярно приносили результат пізньої осені та зимою. Можливо зараз через мутність води тут риби і не буде, але нерідко саме такі аномалії дна дарують не лише багато клювань, а й трофейних екземплярів. Пояснити це просто: подібно до того, як затоплене дерево утворює за собою тиховоддя, так і брівка, бугор чи коса створюють нижче за течією своєрідний «затишок» біля дна. Резюмуючи сказане, можу зазначити, якщо перед нами суцільні потоки муті і здається, що рибу тут зловити просто нереально, насамперед, варто спробувати знайти місце, де вода трохи більш прозрачна. Скоріше за все, там і буде стоять хижак.

Схемі лову

Оскільки спінінговий лов у каламутній воді – річ не зовсім тривіальна, то і дії рибалки повинні бути усвідомленими та відповідати ситуації. Варіанти таких дій назвав би схемами лову і виділю ті з них, які з найбільшою ймовірністю здатні принести успіх у цих непростих умовах.
1. По затоках та тиховоддях. Оскільки там, де немає течії, зважені частинки досить швидко опускаються на дно, вода світлішає раніше ніж де-небудь. Абсолютно логічно сконцентрувати свою увагу на лові саме у таких місцях. Іншими словами, не звертаючи уваги на русло і прилеглі до нього території з течією, ми рибалитимемо лише там, де вода «спокійна». Особливо зазначена схема застосовується у ситуаціях, коли на маршруті є багато заток, поворотів і взагалі місць без течії. Окремої уваги варті тиховоддя, розташовані поблизу течії, адже хижак, як відомо, контрасти особливо поважає. Рибалка в даному випадку виходить ходова і активна, але цілком комфортна, оскільки лов ведеться на неглибоких і «стоячих» ділянках. Втім, тут також дуже важливо зрозуміти, чого зараз бажає хижак. Швидше за все, він буде досить втомним і вибагливим, але це краще, ніж намагатися ловити там, де риби, швидше за все, немає.
2. Детальний облов місцевості. Нерідко рибальство складається так, що особливого вибору місця просто немає. Причиною може бути як банальна відсутність часу для переходу на іншу ділянку, так і неможливість через повінь чи розкислу дорогу дістатися до улюблених точок. У цьому випадку розумно вибрати ділянку з максимально різноплановими умовами. Це цілком може бути велика затока, що примикає до основного русла річки чи водохранилища; стіна очерету, в якій є прогали і можливість їх обловити з берега; майже завжди цікава для спінінгіста будь-яка гідроспоруда, біля якої дозволено, звісно, рибалити. Все це здатне принести незабутні емоції від риболовлі, а ще – результат. Якщо ми наважуємося (або змушено це робимо) на детальний облов місцевості, має прямий сенс перевірити різні приманки, у тому числі і ті, які в інших ситуаціях ми навряд чи застосували б. Така некваплива рибальство нерідко передбачає багато проводок по одному і тому ж перспективному місцю. Це далеко не завжди правильно, але зараз, коли видимість під водою мінімальна, детальна облова перспективної місцевості цілком логічна. Звичайно, у цьому випадку також важливо бути впевненим, що тут хижак є.
3. За візуальними орієнтирами. Деколи доводиться рибалити в абсолютно незнайомих місцях або там, де з паводком усе настільки змінилося, що до заповітної брівки або приямки просто не докинути. Перше, що допоможе в цьому випадку, очі, досвід та рибальське чуття. Адже тепер місце чергового закидання доведеться вибирати візуально. Слід визнати, що опинитися в підсумку із чималим уловом у незнайомому місці досить-таки важко. Воно і в іншу пору знаскоку непросто спіймати рибу, а зараз, коли вода малопрозора, і поготів. Але це не вирок, успіх реальний. Орієнтуючись лише за візуальними орієнтирами, краще менше затримуватися на одній точці і лише у виняткових ситуаціях залишатися на місці більше двадцяти хвилин. По-перше, зазвичай немає впевненості у наявності тут хижака. По-друге, часто за неймовірно перспективною надводною частиною ховається малоцікавий і ймовірно безрибний ділянку під водою. По-третє, цілком можливо, що вже за наступним поворотом нам відкриються куди більш уловисті місця.
4. За відомими точками. Часто ми все ж таки вирушаємо на добре відомі водойми або їх ділянки, що абсолютно корректно в будь-яку годину. В принципі, знаючи місцевість, зовсім нескладно спланувати свій маршрут таким чином, щоб і обловити якнайбільше цікавих точок, і не потратити на дорогу масу години. Як правило, двічі одне і те ж місце (хай і десять разів перспективне) не обловлюють. Наприклад, якщо немає клювань вранці, навряд чи буде ловитися тут і ввечері. Якщо зі старту вдалося досягти успіху на одній із точок, свій подальший маршрут коригуємо так, щоб у найближчі години половити на подібних місцях. В умовах каламутної води хижак веде собі досить солідарно та послідовно. Як не дивно, навіть в умовах каламутної води, руслові брівки і подібне не обов'язково пустують. З одного боку, на основній течії, звичайно ж, рибі буде складніше перебувати, але з іншого – русло завжди є своєрідною стежкою, якою рухаються зграї кормової риби на нерест. А для голодного хижака це завжди цікаво. Лов на глибині та ще й з пристойною течією – досить складне завдання, і слід признати, коли вода особливо мутна, риболовля практично обречена на провал. Але коли видимість складає хоча б 15-20 см і при цьому нам відомо місце розташування ділянок з брівками або просто різкими звалами в глибину, обловити їх однозначно варто. Помічено: коли хижак не ловиться на традиційних для цього часу затоках та інших тиховоддях, є чималі підстави вважати, що зараз він якраз стоїть на глибині. Особливо це актуально для судака та жереха, якого варто визнати особливим гурманом.
Хай усе у Вас, колеги, вдасться! Щастя Вам!