Не ті, щоб я зовсім знахабнів свою команду та собі особисто підносити до рангу фаворитів візного турніру, та цього разу дуже багато чого вказувало, що «FishingStock Team» зможе святкувати якщо і не перемогу, то хоч срібні чи бронзові нагороди. Вказувало, та не відбулося… Коротенько про те, як не варто ходити до магазину за шампанським, поки що справа ще не зроблено або звіт про нещодавній Чемпіонат Полтавської області з берегового спінінгу.
Передісторія. ПОФРС проводила свій турнір на річці Псел, на якій я мав щастя рибалити, здається, не одну тисячу разів. Байдуже, що ті місця знаходилися на відстані в 200 км та дуже відрізнялися, сама назва річки так легко і впевнено малювала образи правильних приманок, проводок та іншого. Так склалося, що два постійні напарники в останній момент не змогли підтримати мій запал здобути полтавське золото, а тому треба було щось негайно вигадувати. Відмовлятися від участі? Ми були зареєстровані, нас чекали, та й не в правилах «FishingStock Team» давати задню навіть у складних ситуаціях. Рома Лазаренка та Юра Мироненка швидко згодилися підтримати команду, а це означало, що слабких ланок у нас не передбачається. Хіба-що Юра в жодний спальний мішок зі своїм зростом не міг поміститися та при ходьбі між деревами змушений був складатися ледь не вдвічі, а Рома, перебуваючи на бодібілдерській дієті, мав суворий графік харчування, що сильно суперечив регламенту турниру. Решта сумнівів не викликала.
Тренувальний день пройшов насичено та оптимістично. Особливо здорово тягав рибу Рома, безсумнівно, виділяючись серед решти суперників. Юра до цього кілька днів посвятив зонам, склавши досить повну картину і розповівши нам чимало тонкощів тієї риболовлі. Юра явно був своїм серед своїх на Пслі і це додатково нам давало шанси.
Що ж, ловимо окуня легкими снастями біля берега та з русла, у прилові очікуючи щуку. До слова, за день тренувань я зловивши 8 щупаків (зубасті однозначно погоджували) на 0,16 мм флюр і жодна не зуміла перекусити тоненький повідок. Ясна річ, що флюр у мене правильний. Це Intech Shock Leader. Крім цього, біля берега окуньки та щупаки чудово відгукувалися на Fish Tail 2”, а Noike Ninja 2” та Intech Turborib 2” без питань закривали лайтову програму.
Стартував я з самої рибної зони (як скоро виявиться, це була дуже хибна думка) та ще й із чудового третього старту зайнявши одне з козирних місць біля грушки. Серед річки на дні там щось особливо цікаве розташовувалося для риби і та охоче напередодні ловилася. Прилаштовую садок якнайзручніше, бо збираюся трамбувати окунів туди швидко й багато. Старт. Сто гарпунів киту в…, якби сказав Лесь Подерв'янський. Аж цілого окуня я зловивши за півгодини старань та й покинувши до недавнього благодатне місце у пошуках кращої життя. Лише під завісу стартової години з протилежного краю зони зловивши двох непоганих (по 50 г) окунів, що на той момент виглядало досить вагомо. Зона відверто сумувала без покльовок. Якоїсь миті мені здалося, що пора переходити на лов з дальньої дистанції, бо під берегом уже зовсім порожньо, тоді як суперники-далекобійники час-від-годи зважували щупаків на 300-500 р. Це було дуже круто за тими умовами. Я дуже люблю до речі лайтову рибальство і відчуваюсь зазвичай у ній впевнено. Неперевершена Yamaga BLC Long Cast 83Tz з ниточкою #0.3 YGK Upgrade X4 дозволяли легко і точно доставляти приманку на далеку відстань при мінімумі зусиль. Так воно й виходило, тільки риба повністю ігнорувала мої потуги. Не ті, щоб решта тягала рибу, мов Пузатій Пацюк вареники на близьдиканівському хуторі, та потихеньку вага улову моїх суперників підростала, а я так і не зміг нічого додати до своїх 170-ти грамів. Відверто, і покльовок особливо не дістав. Як відомо, коли береш до рук лайт, назад вороття мало. Взявся, то лови, інакше програєш і лайтовикам, і тим, хто неквапливо набирає бали у прибережній зоні. Аж 12-ий із 14-ти учасників я опинився на фініші. Жахіття, та й годі. Рома 5-й, Юра 7-й. Командою в серединці і все ще з нормальними шансами зайти на п'єдестал.
Вечірній тур обіцяв бути насиченим по-особливому. По-перше, неподалік крутилися такі чорні хмари, що в той бік і дивитися не хотілося, а по-друге, традиційно інший тур – найбільш скупий на рибу, яка й так погано дзьобала вранці. Попри все, всі учасники FishingStock Team повні сподівань і впевненості. У мене теж віри через край як у самого себе, так і у моїх колег. Поїхали.
Перша проводка – легенький тук, друга – впевнена покльовка, третя – ще впевненіша подача, і щука на гачці. Ех, нічого судді не зміг пред'явити, бо всі смугасто-зубасті негідники або не засіклися, або зійшли під час виважування. Байдуже, я розумів, що робити. Упевненість не пройшла і коли перша година добігла свого кінця. І коли за другий годину я отримав лише два легкі і холостих тички, теж ще вірив, що все вдасться в цьому турі. Треба було рвати, як не крути. А між тим розкотити грому все ближче і ближче лунали. За великим рахунком у будь-який момент тур міг бути зупиненим (дуже цього не хотілося), бо на ті підстави таки мали дуже вагомі. На цей момент мене не влаштовували вже окуні, бо треба було займати неодмінно високе місце. І шанс у мене був. Далекий вихлоп, якраз десь півгодини тому майбутній переможець турніру – Антон Гунько, зловивши щуку. Чітка дзьобака. Є! Ямага впевнено зігнулась, фрикціон запрацював, повідок із 0,4-го флюру (звісно Intech) виглядав доволі надійною страховкою від зрізання. Щука неквапливо почала рухатися в мій бік, поки не завела, хай їй трясця, за корч. Щось там на дні таки було, бо вже кілька разів до цього відчував характерний контакт. Мертве. Обирвавши. Час ще залишався, і схоже навіть окунь з появою рясних дощових крапель, що міцно лупили по мені та бланку Ямаги, дещо активізувався. Оце гарно! Мав два сходи та два порожні клювання. Як це? Вже не знаю, що на мене найшло. Зазвичай реалізація у мене не страждає. Навіть коли під кінець туру блискавки вже гуляли над головою, мов кулаки Усика біля обличчя бідолашних суперників, і частина учасників відверто сховалася в машинах, я не полишав надій здобути результат. Якоїсь миті суддя показавши схрещені перед собою руки (голос через дощ із градом вже чутно не було) – я зрозумів, що до кошика своєї команди я покладу таки нулика. На жаль, і напарники мене багато в чому підтримали. Рома з маленьким окунчиком передостанній, а 9 позиція Юрі вже нічого не рятувала. Від тебе і фаворити недавні.
Третій тур для нас навряд чи міг принести нагороди, хіба-що градом за ніч комусь із суперників могло б добряче дістатися чи їх змило б водами Псла. На щастя, усі продовжили боротьбу. Дякувати Богу, третій тур пройшов насичено і за хорошої погоди. Вирішили командою ловити велику рибу. По-перше, орлі мух не ловити, а по-друге, втрачати було вже нічого. Я ловив лайтом, і вже через пів години тягнувши до підхватки непогану щуку, яка напевно мене автоматом виводила до трійки лідерів усього туру. Та зубаста по-зрадницьки зрізала флюрик 0,2 мм. Просто кусь і до побачення. На тренуванні явно більше десятка тягав я щук, і жодна не перекусила, а сьогодні – одразу. Щуки більше не дзьобали, а від окунів половити вдалося. Бонусів не мав, тому й місце моє виявилося, здається, 9-им. Мої напарники теж нічим грандіозним не відзначились, через що ми опинилися на невтішній 13-ій командній позиції. А в особистому заліку я зайняв таке місце, що стыдно й писати, бо згадають ще цей результат, коли я вкотре опублікую «високі матерії» в рубриці «Поради експертів». Дасть Бог, виправлюсь.
Упевнено і високо оцінюю роботу суддів та оргкомітет турніру на чолі з Литецьким Вадимом та Амановим Максимом. Молодці. Вітаю переможців та призерів. Щиро дякую суперникам за науку та міцний характер. Респект моїм друзям – Лазаренко Ромі та Мироненко Юрі, котрі вчасно підтримали прапор «FishingStock Team». Окремо шана Пслу, що добряче облив мене холодною водою та вказавши на недоліки. Безмежно і щиро дякуємо за довіру компанії «FishingStock», яка насправді робить значно більше, ніж просто фінансує спортивні проекти. Поки що командне фото на фоні банеру без медалей і кубка, але це тільки справа години. От побачите!