На недільний день у мене грізних планів не було, тому пропозиція Юри - зганяти на один судаковий ставок і спробувати там не погані, я сприйняв дуже натхненно і незабаром дав добро. Вже вересень, але лише ніч нагадувала, що місяць це осінній, вдень стояли звичні +28. Назавтра обіцяли штиль, але особливо похмурими перспективи виглядали, коли після приїзду ми побачили зовсім скромний рівень води. Посуха. Навіть з огляду на те, що я тут ніколи не був, розумів чітко – води аномально мало і хижакові не до їжі може виявитися. Мабуть, у приямки той скотився. Тільки при ширині метрів 250, а довжині з кілометр не дуже вірилося, що рибні локації ми намацаємо швидко.
Зібрали спінінги, і в бій. Ранок видався вкрай холодним (+6 малював термометр), і після недавньої спеки купа одягу стискали рухи ого-го як. Стерпимо і не таке проходили. Більше гнила відсутність клювання зі старту, адже за перші півгодини ми не побачили жодного контакту. Чи є хтось живий на цій суцільній меляці взагалі?
Крім завдання зловити і сфоткати улов, я ще запланував у досить важких умовах перевірити новенькі одинарники - Spear Tournament, що по щуці з окунем вже пройшли попередні випробування, але з судаком поки що справи не мали. Вже якщо проблем з реалізацією судацьких клювань при лові легким лайтиком (у цій ролі виступала моя ненаглядна BLC83 Tz Long Cast) не буде, отже, гострота жала відмінна і пропорції гачка також вдалі. Водночас і довговічність новинки оціню. На даному ставку явно вгадувалась мушля, яка швидко вб'є малонадійний гак, так що тест справжній.
Першим знову відзначився Юра, який на останніх рибалках регулярно мене ловить і я вже подумую знайти когось скромнішого в напарники. Жартую, звичайно. Юрин судак хоч і не дотягував до кіла, а все ж надії вселив відчутні. Є рибка! Клюнув кликастик, до речі, досить близько до берега, хоча ми спочатку стали метати далеко, орієнтуючись на монтажі в 7-8 р. Перебудовуємося.
Модель поведінки судака, коли той вважає за краще полювати на мілини біля берега, мені дуже знайома і зрозуміла. У таких ситуаціях моїм особистим доробком виступає монтаж з вольфрамової «чебурашки» масою 4-5 г, а серед приманок на першому місці Fish Tail Shad, на другому – Sl-Remix Chiby, рідше інші ракоподібні. Питання з потрібною проводкою менш однозначне, але «сходинка» або «стрибкоподібна» точно не дозволять за наявності риби залишитися ні з чим, так що з них і починаю зазвичай.
Зачувши сплески виведення, прийшов до Юри під виглядом фотографа, але зробивши п'ятку кадрів, заходився кидати туди, де товариш мав успіх. А не тут було! Мовчить хижак. Змістився я трохи убік і, нарешті, розпочався невеликим судачком, а потім ще одним. Все точно відповідало першій затримці. Судак годується на меляку, виходячи туди із глибини. Принади атакує жадібно і дуже впевнено, якщо ті відповідають його смаку. Під час справи я ставив, до речі, різні модельки, але Fish Tail Shad рівних не мав. Особливо цей напівслаг/напіввіброхвіст кермував вранці. Він просто бездоганно поєднувався з одинарником Spear Tournament, і я зовсім не відчував різницю, що ловлю не з двійником, як практикую зазвичай. Взагалі, двійник для судака і щодо чистого дна - варіант кращий, тільки не всі приманки повністю поєднуються з подвійним гаком. Fish Tail Shad на шарнірі та з одинарником однозначно пари.
Перевіривши навколишні околиці і заробивши всього по парі контактів, без краплі жалю потопали ми по мулистому периметру ставка на далекі кордони. Метрів на десять вода відступила від колишнього рівня, і важкі джиги, як і наші чоботи, банально встрявали в ґрунт, не приносячи ні стусану. Хоча ні – по судачку розміром із палець упіймали. Краще повернутися туди, де вже судак відгукувався і там його роздратувати. І точно, повертаємося на місце стартових упіймань, як там починається роздача. Напевно рубильник клювання перевели в потрібне становище або що там сталося особливе, але клювання пішли на кожному третьому, а то й другому закиданні. Що смішно, у мене клювали судачки, а от у Юри – щуки. Мої ікласті за півкіло не перевалювали, а зубасті напарника тягли на сімсот грамів чи навіть на кіло.
Самим не вірилося, що з однієї ділянки русла клюють судачки, а в якомусь десятку метрів – щуки. Відзначу, щоправда, і той факт, що я ловив на Fish Tail Shad, а Юра – на Sl-Remix Chiby. Але не в приманках справа була, а в точці лову та подачі. Саме остання, як пізніше ми зрозуміли, у нас відрізнялася кардинально. Напарник вів свого Чібіка майже рівномірно, лише злегка чиркаючи тим по дну, я ж подавав Фіш Тейл Шеда більше східчасто, виконуючи впевнені підкиди і залишаючи приманку на дні не менше секунди. Коротше кажучи, не до кінця оскомину збили до того моменту, як клювання припинилося. Можливо, просто крапку запресували, адже не сходили з неї добрий час. Напевно, десять годин показували. Натхненні клюванням, ми пішли шукати рибу на околицях. Тільки це виявилося проблемою. Через кущі далеко не скрізь можна було комфортно ловити, а сусідній прогал зайняли, так що найближчий зручний підхід ми окупували із задоволенням.
Місце розташовувалося у глибині затоки, і зовсім інший мало рельєф. По-перше, не вгадувалася та малопомітна брівка, що дарувала клювання нещодавно. По-друге, дно тут було набагато м'якшим, і це наші вудки чітко реєстрували. З потугами та експериментами ми добували рідкісні штурхи. Якось незвично пішли неодружені клювання, і тепер не кожна друга-третя подача закінчувалася упійманням, а в кращому разі – четверта. І добре я б міг грішити на одинарничок, але Юра повноцінно ловив двійником і теж не дуже хвалився реалізацією. Судачки знехотя бадали силікон або притискали того до ґрунту. До речі, товариш продовжив свій щучий марафон і тут. На мого судаченка, змученого після п'яти тичків, друг відповів двома щупаками.
Особливості та закономірності поведінки хижака на цей момент вимальовувалися повністю. На відстані 10-20 метрів знаходилася брівка з перепадом глибини не більше півметра. З метра на півтора, гадаю, там знижувався рельєф. Саме цієї аномалії і трималися хижаки, періодично нападаючи на приманки то внизу, то вгорі брови. Закиди вздовж руслиці не працювали, слід було перекинути брівку і тягнути фактично на неї. Майже не сумніваюся, що нерідко щука та й судак приманку проводжали, тож доводити силіконку розумно було майже до ніг. Через дуже чисту воду до урізу хижак не виходив, а ось за п'ять метрів, бувало, атакував.
Після не дуже кропітких експериментів «вушастик» в 5 г став затребуваним, адже він дозволяв і закинути значно, і на малій глибині працювати порядком. За приманками особисто у мене, окрім як на Chiby у забарвленні «ультрафіолет», «карамель» та на Fish Tail Shad нічого не виходило, а ось Юра, крім моїх фаворитів, кілька зубастих на дрібні віброхвости виманив.
Однозначно порадували одинарнички Spear Tournament, які й у приманці виглядали ідеально, і судака просікали дуже впевнено. Вкотре відзначили надійність флюорокарбонового повідця Intech Shock Leader, який стримав зуби вірних п'яти щук, які добре ковтали невеликі силіконки. Думаю, не менше зубастих могли зрізати повідець при клюванні, виявися він ненадійним. Справа була обідня і спека вже зовсім нахабно діяла на нас і на рибу. Клев упадав у прірву, і тепер рідкісні стусани виглядають за радість. А фініш риболовлі вийшов навіть комічним. Я зачепився за гілку, яка була за три метри від берега і просто манила, щоб я підійшов і зняв приманку руками. Особливо підготував місцевий колега, який останні півгодини сидів за спиною і розповідав всякі байки про тутешню природу, щоб я прогулявся цілком теплою і дрібною водою до місця зачепу. Самому така ідея, мабуть, не прийшла б, але я піддався чужій пораді і ступив перший крок. Глибина зі старту виявилася чи не до пояса, хоча місцевий фахівець стверджував, що там меляка несусвітня. Коротше, набрав я води у все, що можна, і приманку, звісно, не дістав.
А взагалі, цілком успішною моя судакова рибалка сьогодні вийшла. Скаржитися немає причин!