… Принади у воду. Чекаємо на… Ех, пусто на цій річці. Про це знову ж таки чітко говорила відсутність малька та водоростей. Дно голе, навіть у приямках неживе. Ідемо.

А ось наступне місце наших пошуків видавалося повною протилежністю попереднього. Цей район називають «Біловодом». Місце багатьом відоме, рибне і, звісно, сильно запресоване. Але риба тут виникає регулярно, часто влітають трофеї. Подекуди прилади просто зашкалювали від концентрації білі. Десятки найгустіших зграй густери, плотви та підліщика. Іноді джига просто не падала на дно, поки по десятку спин не стукне. Ех би поплавочку сюди! Першу «біловодську» щуку ми спіймали досить швидко. Без малого «полторушка» з'їла все того ж TT Shad, який у нас за підсумками всього вояжу виявиться лідером з лідерів. Ловили ми на акуратній плавній сходинці. Взагалі, я вже давно зрозумів, що в періоди, коли щука пасивна і зовсім не поспішає атакувати приманки, плавна подача – перше, що слід узяти на озброєння. І це працювало надалі дуже. А незабаром нашу увагу привернув один рибалок, який бореться явно з не дрібною рибою.

Щука (це ми скоро побачили) була за три, хоча зовні виглядало все, як боротьба «старого в морі з марліном». До речі, у цей день, якщо не помиляюся, мій товариш – Мацуєв Андрій, після не одного десятка хвилин боротьби здолав зубасту на 9,6 кг. Круто. Приманка? Bait Breath TT Shad! Андрію щирі вітання із неабияким трофеєм. До речі, й інший екіпаж з-поміж тих, хто готується до фіналу-UFL, спіймав майже «десятку». Це був дзвінок до того, що ця місцевість явно цікава ще й щодо оновлення власного рекорду. Ловимо далі.
Більше наша сьогоднішня рибалка, звісно, виглядала як пошук цікавого місця з голодним хижаком, але й приманки у воду закидали. Якщо клювала дрібна щука – йшли, не клювала – теж йшли шукати далі. Технічне оснащення було за вищим розрядом. Зважаючи на все, вже минули ті часи, коли силует риби на екрані ехолота міг запросто виявитися корчом, якорем або пучком водоростей. Останні версії структур при правильному налаштуванні і деякому досвіді дозволяють розрізняти дуже тонкі речі. Вражає!

У нас у човні все це було. Напарник розуміється на техніці. Ні, звичайно, це не означає, що риболовля перетворилася на «лов в акваріумі», як багато хто не має уявлення про це, собі думають. Нічого подібного. Прилади хоч і полегшують помітно життя, та рибу не ловлять. Як був хижак вибагливий, так і залишився таким. Незабаром це ми відчули на повну.
В черговий раз при проході русла якоїсь річечки, ми побачили на екрані скупчення білі. Якраз за десяток метрів від нас прилад промалював чітку темну смужку, що стоїть над дном і відкидає тінь. Так, це щука близько метра. Збільшена картинка об'єкта не дозволила сумніватися. Не 100%, але це «пастух», який вартував череду білої риби. Відійшовши трохи убік, ми з Сергієм стали натхненно в тому напрямку закидати, але реакції не було. В силу набагато меншої кваліфікації в навігації та вмінні зчитувати показання приладів, я раз-по-раз перепитував партнера, а чи не прибріхує чи надсучасна техніка? Так, помилка не виключена, ось тільки ймовірність цього не така вже й суттєва. Добре було б переконатися.

Прошу товариша натиснути кнопку на пульті «айпілота», щоб останній в ту ж секунду, зв'язавшись із супутниками, перемістив нас трохи убік. У нас функцію якоря виконує «розумний електромотор», який за командою може утримувати човен на місці або переміщувати його в заданому напрямку та з певною швидкістю. Чорт забирай, ні мотузок, ні бруду з дна на якорі. Сканери показали, що пучок водоростей або корч (так я спочатку позначив смужку на екрані) змістилася метрів на п'ятнадцять. Вимушений погодитись, це не гілка. Запеленговану щуку ми знову стали спохмурнювати силіконовими делікатесами. На жаль, не зловили, так само як і не зловили надалі тих великих риб, що бачили. Щука «морозилася». Але ж є інші місця!

Ділянка, що розташовувалась по лівій стороні Дніпра і була злиттям одразу кількох річечок з купою перемичок і мікрозаводів, виглядала однозначно перспективно і рибно, ось тільки щука (вона тут головний актор), як і раніше, не поспішала атакувати наші приманки. А дивуватися і нема чого – їжі достатньо, і її дефіцит зовсім не передбачається. Не дуже яскраво, але щук на кіло-півтора ми тут таки знайшли і половили. В основному працювали віброхвости. Іноді зубасті дуже жадібно заковтували приманки, а часом просто чіплялися за краєчок. Чекали, зізнатися, більшого – великих риб. Саме тому наш завтрашній маршрут лежав до інших країв. На нас чекала ще одна річка, завдовжки кілька кілометрів, але виглядає на карті дуже і дуже привабливо.

Ще один ранок з легким туманцем, дощовими хмарами, що нависають, і зовсім слабким вітерцем. Погода дуже щуча, осіння. Як пізніше я дізнався від розумних людей, у тутешньої щуки часто виявляються певні цикли. Наприклад, тиждень активності змінюється таким же за тривалістю зневірою та байдужістю щуки до їжі. Схоже, ми потрапили не в кращу фазу і та все більше посилювалася. Як відомо, добре клювало вчора та завтра. Але кілька днів вийшли дуже продуктивними, в тому числі і сьогоднішній.

Перед нами річка, шириною 50-80 метрів та фоновою глибиною 3 метри, хоча місцями ями сягали 8-9 м. Обидва береги оповиті очеретом, що, загалом, не рідкість для цих пейзажів. Місцями біля дна залишилися водорості, і вони суттєво заважали комфортній проводці будь-яких приманок. Заважати-заважали, але не перекреслювали наміри обловити навіть відверто трав'янисте мілководдя. До речі, дуже часто на малій глибині (2-3 метри) щука відгукувалася. Дрібниця, що за вікном листопад, а температура води 7 градусів.

Для цієї річки вибрали досить просту, але дуже ефективну тактику – йдемо на електромоторі проти течії вздовж одного з берегів і облавлюємо його короткими поперечними або під кутом закидами. Щоб не пропустити нічого важливого, мій напарник твичить Рудрами і Балісонга, я джигую. Знову ж таки TT Shad 4” виглядав першим кандидатом на звання «фаворит дня», але я періодично ставив й інші приманки, щоб експеримент вийшов чистим і правдивим.

Десь з півгодини спочатку взагалі нічого не відбувалося, і ми явно занепокоїлися, але серія з кількох злих клювань і упіймання щуки на 2,4 кг (зважили і відпустили) відігнала сумніви. Чи то щука включила режим «живлення», чи місце трапилося хороше, але тепер атаки йшли з періодичністю в 10 хвилин. Не раз після промаху було повторне клювання. Силікон явно переважав над воблерами, але це більше тому, що Сергій упирався у велику рибу, використовуючи для цього і приманки зовсім неабиякого розміру. Наприклад, джерки. Щука ловилася здебільшого від 500 гр до 1,2 кг (і на джерки теж), що в рамках наших намірів зовсім не влаштовувало. Незабаром клювання дрібниці припинилися і на арену вийшла більш серйозна зубаста. Якщо раніше максимальні глибини становили 3 метри, то зараз на екрані ехолота проглядалися 5-6 метрів. На черговій ямі ми зупинилися. По-перше, перекусити, а по-друге, детальніше обстежити розкішний корч. До речі, глибинних корчів ми до пуття на цій річечці майже не зустрічали.

Не одразу, але щука клюнула. Десь під три кіло. Вона з'їла «буряковий» TT Shad 4,8" якраз у місці, де прибережна мілину йшла в глибину. Пізніше ми таким нехитрим способом спіймаємо ще кілька щук за два і навіть за три кіло. і відпустили, як і все інше. Заходили в цю річечку і пізніше - дещо виходило.
Переконавшись, що на фарватері Дніпра щуку-монстра з наскоку зловити неймовірно важко, час, що залишився, присвятили невеликим річечкам і протокам. І непогано, як на мене, відрибалили. Без трофеїв, але екземпляри на 1-3 кг клювали. Рекомендую всім, як буде можливість, побувати на Кременчуцькому водосховищі поблизу Черкас.